Неначе серця щемний стук –
Василь Васильович Німчук…
Запам’яталися не стільки перші зустрічі, скільки відгуки колег про талановитого і дуже перспективного вченого, неординарну людину. Особливо нас, аспірантів, надихали розповіді про працездатність і працелюбність Василя Васильовича. Робота настільки його захоплювала, що, сівши вдома звечора, після роботи, за робочий стіл, міг незчутися, як за вікном починало сіріти, починався новий день! Усі в Інституті знали, що старослов’янські тексти Василь Васильович читає легко, без жодних зусиль, читає, як співає! Часто доводилося бачити В. В. Німчука в академічній науковій бібліотеці імені В.І. Вернадського, яка в ті часи розташовувалася по вул. Володимирській, поруч із Шевченковим парком, червоним та жовтим корпусами Київського університету імені Тараса Шевченка. Приємно було спостерігати, що Василя Васильовича знають, шанують і працівники бібліотеки, й відвідувачі. Багато хто звертався до нього з якимсь питанням, велися зацікавлені бесіди, а вже на кого з молодих він звертав свою увагу – у того й крила виростали від щастя: кожна розмова з ним надихала, настанови щодо наукової праці лягали на душу, а лагідний погляд карих очей, м’яка мова, жартівливе, завжди доброзичливе слово проникали глибоко в серце! Мене, волинянку, Василь Васильович зобов’язував поїхати до Дерманя й уклонитися прахові Мелетія Смотрицького. І сьогодні, з висоти років і літ, це прохання звучить як заповіт, бо й досі не пощастило побувати в Дермані…
Зринає в пам’яті й захист Василем Васильовичем докторської дисертації в 1981 році. Актова зала на сьомому поверсі заповнена вщерть. Дисертант серйозний, зосереджений, з глибоким усвідомленням вагомості, непроминущості того, що відбувається. У залі панувала атмосфера свята, свята всього колективу, всієї мовознавчої спільноти! Це було утвердження нового важливого напряму українського мовознавства – історичної лексикографії. Виступ, відповіді, коментарі – усе було взірцевим, глибоко зваженим й осмисленим. Думки, міркування, аргументи лягали наче цеглинки у підмурівок будови, було відчуття, що закладаються підвалини нового наукового напряму – теоретичної лексикографії, яку довгий час вважали суто прикладною галуззю.
Василь Васильович завжди з великим пієтетом ставився до лексикографів. Адже працюючи над багатотомними академічними словниками, вони не знаходили часу для узагальнення теоретичних напрацювань. Тому кандидатські дисертації захищали в 50-літньому віці, коли їхні ровесники з інших відділів уже ставали докторами наук. Василь Васильович приходив на всі захисти кандидатських дисертацій лексикографів, завжди брав участь в обговоренні робіт, підтримував, наголошував на важливості таких досліджень. Для багатьох така підтримка відомого вченого була справжнім благословенням.
Школою людяності й відданості улюбленій справі були для мене й роки спільної праці в дирекції Інституту української мови НАН України. На посаді директора провідної лінгвістичної установи України засвітився організаторський хист Василя Васильовича. Він в усі часи був душею колективу, визнаним його лідером, а з 1998 року очолив Інститут уже як найавторитетніший україніст сучасності. Найголовнішою рисою В. В.Німчука-адміністратора було щире вболівання за долю української лінгвістичної науки, намагання зберегти наукові напрями у форматі відділів Інституту: недопустимим було закриття чи об’єднання відділів, оскільки це означало б, на його глибоке переконання, згортання відповідних напрямів досліджень. Запорукою успішної праці вважав творчу, доброзичливу атмосферу в колективі, створення належних умов як для наукової молоді, так і для ветеранів Інституту, аби забезпечити наступність, естафету наукових традицій і поколінь. Відчував відповідальність перед колегами: «Я завжди пам’ятаю, що за мною стоять люди, Інститут, тому всі мої дії, вчинки й слова – від їхнього імені, якби я відповідав лише за себе, то, можливо, в певних ситуаціях поводився б інакше».
Ірина Гнатюк
кандидат філологічних наук, доцент, старший науковий співробітник, завідувач відділу лексикології та лексикографії (2005 – 2016), заступник директора з наукової роботи Інституту української мови НАН України (2005 – 2013)
