Із Василем Васильовичем мене познайомив Станіслав Віталійович Зінченко. Я мала намір писати дисертацію й шукала наукового керівника. Усе просто й банально. Станіслав Віталійович запропонував звернутися до Василя Васильовича. Усе наче буденно й зрозуміло. Проте знайомство із цією людиною закоренило мене в думці про те, що наука – це високе мистецтво, особливе сприйняття світу, скарбниця всіх мудростей і натхненниця всіх поривань людської душі. Уже від першого знайомства я була переконана, що саме таким, як Василь Васильович, і повинен бути справжній науковець – відданий науці, мудрий, залюблений у книгу й свою роботу.
Василь Васильович був великим естетом, знався на музиці й малярстві, був обізнаний із історією й літературою. Але найбільшим його захопленням, його життям і смислом буття стало мовознавство.
Мав неабияку пам’ять. Хто, про що, де написав пан професор міг безпомилково згадати й спрямувати здобувача саме до необхідного в роботі джерела.
Та навіть не це мене завжди вражало в моєму науковому керівникові. Василь Васильович був надзвичайно людяним і щирим. Він любив цей світ і життя, любив дітей, називав їх «потітко», «ластів’ятко» – і в цих його щирих і людяних виявах емоцій був весь Василь Васильович Німчук.
А ще Василь Васильович був великим патріотом своєї Вітчизни й ба́тьківщини. Любив Україну.
Його завжди цікавило, як ти живеш, як здоров’я, як твоя родина. Він часто спілкувався телефоном із моїм чоловіком, вони знаходили багато спільних тем та інтересів, і мене дивувало, що Василь Васильович ніколи не шкодував часу на розмови з людьми, на спілкування, на вияв позитивних емоцій і побажань. А ще не жалів часу на добрі поради. У всьому. Не лише щодо наукового дослідження, але й щодо розв’язання якихось складних життєвих ситуацій.
У Василя Васильовича Німчука був чудовий голос. Я писала дисертацію про мову української віршованої молитви, і Василь Васильович часто наспівував мені пісні-молитви, які могли стати джерельною базою мого дослідження. Але знав він не лише церковні пісні (хоча ходив до греко-католицької церкви й співав у церковному хорі), мене вражали його знання народної пісенної творчості.
Василь Васильович Німчук був великим життєлюбом, людиною веселої вдачі, умів дотепно жартувати, знав велику кількість анекдотів, жартів, бувальщин. І до сьогодні пам’ятаю, розказані ним анекдоти. А навіть відомі всім жарти Василь Васильович умів розповісти так, що вони сприймалися абсолютно по-новому: свіжо, смішно, дотепно.
В. В. Німчук був ще й неабияким знавцем українських говірок, міг розповісти, як у тому чи тому регіоні називають якийсь предмет чи поняття, ознаку чи дію. І це вражало…
Незважаючи на вже поважний вік, Василь Васильович опановував нові види комунікації: інтернетмережі, Скайп і мобільний зв’язок – усім цим професор Німчук активно користувався. Тому зв’язатися із Василем Васильовичем завжди було легко й просто.
Особливе враження справляли на мене книжки в житті й побуті Василя Васильовича Німчука. Книги «узяли в полон» усі вільні місця в його домі й кабінеті. Це був культ книги. Книга – скрізь. Це був стиль життя господаря цих помешкань – і володарювала там її величність Книга. Навіть той, хто вперше знайомився із Василем Васильовичем, відразу розумів, із ким спілкується, – із людиною, яка понад усе цінує мудрість людську, закодовану в книзі.
Незабутній наш Василь Васильович Німчук… Ми всі – учні його й послідовники – осиротіли в той осінній день. Від нас пішов Велет. І якщо про нього не розповідали на центральних каналах і не волали на радіостанціях, це не означає, що для України він зробив менше, ніж ті, про кого чуємо щодня. Просто наука – така галузь, що її мало популяризують. Але ж справа не в марнославстві й честолюбстві. Василь Васильович за тим не ганявся. Він жив скромно, та для української науки зробив більше, ніж усі крикуни разом узяті.
Науковий спадок Василя Васильовича Німчука вражає, на його дослідженнях навчатимуться нові покоління мовознавців, його праці, сподіваюся, ляжуть в основу нових наукових робіт.
Нам усім не вистачатиме доброго й щирого нашого Вчителя.
Ганна Баран
завідувач кафедри філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського, кандидат філологічних наук, доцент
