У роки навчання в аспірантурі зрідка бачилися з Василем Васильовичем. Він приходив до Інституту наприкінці дня, після того, як напрацюється вдома. Саме такий був у нього режим роботи, хоч іншим треба було з’являтися зранку та ще й вчасно. Постійно був в оточенні співробітниць. Вони частували його смачними наїдками, опікувалися різними житейськими проблемами і, як здавалося, дуже обожнювали Василя Васильовича.
Та минули роки, і я опинилася з Василем Васильовичем Німчуком в одному відділі – теорії та історії української мови. На противагу І. Р. Вихованцеві, який постійно прагнув нових ідей, не погоджувався багато із чим у традиційній граматиці, намагався її реформувати, Василь Васильович потужно заглиблювався в історію української мови, український глотогенез, пам’яткознавство, діалектологію та ономастику. Уже тоді він був неперевершеним фахівцем із писемних пам’яток та конфесійного стилю української літературної мови. Усіх захоплювали його енциклопедичні знання з лінгвоукраїністики.
Пам’ятаю захист його докторської дисертації в 1981 році. Уболівали за нього всі, бо знали, що широкі знання можуть понести його, як нестримна гірська ріка. Важливо було чітко й переконливо подати результати свого дослідження. І він зумів. Пам’ятаю, як В. М. Русанівський після захисту сказав: «Вася – молодець, не забіг у безвість!».
Справжнім випробуванням на міцність духу, непохитність переконань, громадянську мужність, витримку були для Василя Васильовича роки директорування. Він не прагнув бути директором Інституту української мови. Не підштовхували його до цього і співробітники, бо були твердо переконані, що Василь Васильович – справжній науковець, а не функціонер. Проте навесні 1998 року, коли Відділення літератури, мови та мистецтвознавства не зважило на результати голосування на зборах співробітників Інституту української мови і не обрало директором І. Р. Вихованця, В. В. Німчук погодився взяти участь у новому турі виборів директора і переміг. Це був дуже складний час. Група провідних мовознавців з Інституту української мови та Інституту мовознавства імені О. О. Потебні розгорнула боротьбу за утвердження українських пріоритетів у науково-пошуковій роботі Інституту української мови та усунення впливу з боку прибічників радянського мовознавства. Мене переконали взяти на себе важку ношу заступника директора з наукової роботи. Назавжди запам’ятала бурхливі засідання вченої ради, суперечки, непримиренну боротьбу між прибічниками попереднього директора і команди Василя Васильовича. Нам довелося разом набувати керівного досвіду, терпіти образи з боку відвертих опонентів, гуртувати колектив. Ситуацію ускладнювало безгрошів’я. Недофінансування Інституту, невиплата зарплат співробітникам, виклики директора до прокурора Печерського району і погрози… Але В. В. Німчук вистояв, не зламався. Не догоджав найвищому керівництву академії, не кланявся нікому і ні перед ким не згинався. Таку гідну позицію бачили співробітники Інституту української мови і за це його поважали. Мабуть, тому й обрали його директором на другий термін у 2003 році.
Шаленого прориву в роботі Інституту він не зробив, але зберіг його коли дуже-дуже штормило і здавалося, що несила вистояти. І щонайважливіше: зробив багато того, чого не було до нього, що піднесло імідж Інституту української мови. У цих непростих умовах за його ініціативи було створено на основі різних університетів граматичний, словотвірний та діалектологічний наукові центри, що посприяло встановленню тісних фахових зв’язків з вишівською наукою, утвердженню Інституту української мови як відомого в Україні науково-дослідного, організаційного та консультативного центру. Було налагоджено видання науково-теоретичного журналу «Українська мова». Запрацювала спеціалізована вчена рада Д 26.173.01, на якій захищено найбільше докторських і кандидатських дисертацій в Україні, а також Наукова рада «Українська мова», яка декому із керівного складу здавалася чомусь непотрібною. Було запроваджено щорічні виїзні засідання пленуму цієї ради. Інститут української мови НАН України став помітним і авторитетним. Для досягнення всього цього доклав неабияких зусиль Василь Васильович. Ті, хто пройшов горнило затятої боротьби, сьогодні вважає роки його директорування спокійним часом, сприятливим для творчості.
В. В. Німчука запам’ятали як чесного директора, який не привласнив собі нічого, не взяв більше, ніж належить. Досі згадують, як представники всіх відділів наприкінці року визначали премії залежно від внеску кожного співробітника. Усе було відкрито, гласно та заслужено. Якщо за якісь адміністративні помилки йому виписували штраф, сумлінно його сплачував.
П’ять років нелегкої подвижницької праці в дирекції були для мене найповчальнішим уроком життя, пізнанням Василя Васильовича як мужньої, порядної і дуже доброї людини. Навіть у нестерпних умовах життя він не втрачав почуття гумору. Умів і пожартувати, і повеселитися, і підтримати добрим словом. Особливу турботу виявляв до вдовиць, тішився, коли бачив у коридорі Інституту чиїхось дітей, знав дітей співробітників і постійно цікавився ними.
Спільна робота в дирекції зріднила нас. І після того радилися з різних питань, підтримували одне одного, допомагали, рецензували, видавали праці. Разом сумували і раділи, співали українських пісень, турбувалися про здоров’я. Та невблаганний час забирав його мало-помалу. Василь Васильович вряди-годи жалівся на слабкість, втому, а попри це працював і писав, виступав на засіданнях ученої ради, жартував і вживав у критичні моменти свій улюблений крилатий вислів «І на те немає Верховної Ради».
Пішов у відпустку, поїхав у своє рідне Довге відпочити. У суботу, 25 листопада 2017 року, він зателефонував мені. Ми довго жваво розмовляли, жартували. А в неділю як грім з ясного неба – Василя Васильовича не стало. Досі здається і мені, і моїм колегам, що він повернеться з відпустки і сидітиме за довгим столом на засіданні вченої ради Інституту. Мабуть, тому, що звідси пішов востаннє. Перед очима час від часу постає його світлий і добрий образ. Таким залишився в моїй пам’яті незабутній Василь Васильович Німчук.
Катерина Городенська
доктор філологічних наук, професор, завідувач відділу граматики та наукової термінології Інституту української мови НАН України
