Спогади про Василя Васильовича Німчука – доктора філологічних наук, професора, члена-кореспондента НАН України
Люди не народжуються геніальними. Кожна особистість по-різному розвиває свою Богом дану й визначену спроможність: хтось використовує максимально, хтось стримано, а хтось узагалі занедбує. Відтак і результат. Василеві Всильовичу Німчуку Господь…
1999 року Василь Німчук приїхав до Відня, щоб узяти участь у конференції «Die Ukraine im internationalen Kontext» («Україна в міжнародному контексті»), яку організували тодішні віденські україністи-філологи Юліане Бестерс-Дільґер, Стефан Симонек…
Постать Василя Васильовича Німчука в моїх спогадах – це передусім велич світлого розуму, велич людяності, велич справжности. «Я дам тобі раду, моє око вважає на тебе» (Псалом 31(8)). Я твердо…
З Василем Васильовичем ми познайомилися в перший рік мого призначення на Довжанську парафію 2002 року. На той час громада проводила богослужіння в старому римо-католицькому храмі, паралельно продовжувала завершальні роботи з…
З Василем Васильовичем Німчуком я зустрічалася переважно на наукових форумах або ж на Різдво чи на Великдень у його рідному Довгому, що на Іршавщині, у батьківській хаті, яка досі зберегла…
Уперше з Василем Васильовичем я «познайомився», коли був студентом-першокурсником історичного факультету Ужгородського університету. На другому поверсі старого корпусу на вулиці Університетській висів великий стенд, на якому містилися фото й інформація…
Коли велика людина йде від нас у кращі світи, раптом усі помічають її велич. Так сталося і з академіком, членом-кореспондентом НАН України, мовознавцем, дослідником давньоруської та старословʼянської мов, історії, діалектів…
Ще недавно, мало не щотижня, а тим більше – перед великими святами – мій день починався з діалогу скайпом. Звучав мелодійний альт із академічного містечка столиці України, і я радів…
З Василем Васильовичем першого разу я зустрiвся в 1993 роцi у Львовi, на другому мiжнародному з’їздi українiстiв. Вiн сидiв у залi, де я прочитав моє повiдомлення про українську пам’ятку 1588 р.,…
Ця фраза з улюбленого анекдоту Василя Васильовича чи ненайяскравіше характеризує його вдачу. Справді, він йшов по житті з гумором, сміявся невдачам у лице і з посмішкою перемагав їх. І, мабуть,…